Кудринська Тетяна Віталіївна

Кредо:	«Головне- навчити дітей мислити»
		Б.Брехт
Прізвище, ім’я по батькові	Кудринська Тетяна Віталіївна
Місце роботи	Тернопільський навчально-виховний комплекс  «Школа-колегіум Патріарха Йосифа Сліпого»
Освіта	1982 р., Тернопільське державне музичне училищеім. Соломії Крушельницької, 1988 р. Тернопільський державний педагогічний інститут
Спеціальність	російська мова і література
Фах	вчитель світової літератури
Педагогічний стаж	34 роки
Категорія	вища

Опис досвіду

Мистецтво, діючи на емоційну сферу людини, стає могутнім засобом морального виховання, насичення духовного життя. Воно може проникати у найпотаємніші куточки людської душі, хвилювати і робити людину величною. Спроможність до сприйняття мистецтва і пізнання його не дається людині від природи, воно формується і розвивається у процесі тривалого системного виховання. Художньо повноцінне сприйняття мистецтва – це “вміння”, якому треба вчитись. На роль мистецтв у вихованні людини звертали увагу вже давньогрецькі мислителі, розуміючи виховання як вдосконалення душі людини. Центральною концепцією у вченні Арістотеля стала теорія катарсису – духовного очищення людини в процесі сприйняття твору мистецтва, найважливіша роль при цьому відводилась музиці, театру і літературі. Через художню літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні цінності, закони життя.

Без мистецтва будь-яка сім’я, суспільство не зможуть виховати освічену, ерудовану людину, людину з глибокою духовністю. Через спілкування з музикою, живописом, кінематографом, літературою, архітектурою ми формуємо свій погляд на життя, власні моральні цінності.

Отже, виховання високоморальної особистості – першочергове завдання кожного вчителя. І одним із засобів на шляху до формування такої людини є література.

Література – це вид мистецтва, мета якого – відображення й перетворення реальної дійсності в художніх образах; сукупність писаних і друкованих творів.

 Практикою доведено, що використання інших видів мистецтва, зокрема музики, живопису, кінематографу підвищує рівень естетичного сприйняття художнього твору учнями, активізує їхню емоційну та розумову діяльність, сприяє глибшому розумінню твору, що вивчається. Саме тому я обрала проблему  «Література в контексті інших видів мистецтва як метод стимулювання пізнавальної діяльності учнів».  

Прагнення вчителя-словесника дати якомога більше імен, фактів, відомостей призводить до того, що частину творів учні усвідомлюють неглибоко, сприймають не твір як явище мистецтва, а інформацію про твір. Для вирішення проблеми, над якою я працюю, знайомство із особистістю будь-якого письменника, поета доцільно починати із характеристики епохи, у якій він жив, знайомства із творами художників, музикантів, які були його сучасниками. Хочу зазначити, що не варто під час уроку перевантажувати учнів  великою кількістю історичних фактів. Моя мета – створити на уроці колорит епохи, атмосферу, яка максимально сприятиме глибшому сприйняттю даного літературного твору.

У роботі практикую використання таких форм і методів: 

·     проектна діяльність. Перед початком вивчення творчості письменника учні, яким подобається такий вид роботи, одержують випереджальні завдання: знайти короткі відомості про життєвий шлях письменника, ілюстрації художників, які були сучасниками  автора, ілюстрації до твору, який вивчається. У свій проект учні додають власні ілюстрації, показують різні форми роботи: гронування, сенкани, власні вірші, есе. Досвід такого виду роботи на уроках показує, що учні самі здатні узагальнити, систематизувати інформацію, вибрати найголовніше. Вважаю такі форми роботи доцільними, оскільки, створений проект розширює світогляд дитини, а головне – викликає інтерес до глибшого пізнання епохи, музики, архітектури, живопису, стимулюючи діяльність учнів; 

·     літературні асоціативні диктанти (учителем диктуються дати, географічні об’єкти, назви творів, прізвища людей, які мають певне відношення до автора. Учні розшифровують ці поняття усно чи письмово); 

·    робота з учнівськими ілюстраціями до твору, малюнками-символами, які б відображали тему, ідею художнього твору, постать поета, епоху;

·    створення асоціативного етюду, викликаного певним літературним образом;

·       написання вірша, використовуючи художні образи  та засоби певного поета;

·   укладання збірочки поезій на запропоновану тему;

·      створення малюнка-есе.

          Слід пригадати відому думку про те, що в мистецтві викладання закінченість і досконалість – недосяжні, а можливості для вдосконалення – невичерпні.  Отже, урок літератури має бути уроком осягнення мистецтва. Література повинна стати містком між усіма видами мистецтва, щоб своїм змістом, своєю суттю збагатити духовний світ учня. Урок повинен викликати в учня емоційне співпереживання, тоді можна вважати, що основна частина матеріалу буде засвоєна. Атмосфера уроку повинна стимулювати пізнавальну діяльність учня. Художній твір – це не просто переказ якоїсь життєвої історії, це світ, створений уявою митця-генія. Обрана ним форма відтворює його життєву філософію, світовідчуття, внутрішній світ. Чим вона оригінальніша, тим вища цікавість читача до твору.